Припуск на шов — це та частина тканини між лінією крою і лінією майбутнього шва, яка залишається на з’єднання деталей. Здається дрібницею, але саме через неправильні припуски половина домашнього одягу сідає криво або тріщить по швах після першого прання. Розберемося, скільки залишати, як розраховувати і де саме люди найчастіше помиляються.
Скільки сантиметрів залишати на різні шви
Універсальної цифри немає — все залежить від типу тканини, виду шва і того, чи буде виріб примірюватися.
Для звичайних прямих швів на бавовні, льоні, віскозі зазвичай достатньо 1–1,5 см. Це стандарт, який використовують у більшості побутових викройок і журналів на кшталт Burda.
Якщо тканина сипуча — шифон, атлас, деякі види віскози — краще закладати 1,5–2 см, бо край буде обсипатися і частина запасу «з’їдається» ще до обробки зрізу.
Для трикотажу все інакше. Там припуск часто роблять менше, 0,7–1 см, особливо якщо шиєте на оверлоці — він сам обрізає зайве під час обробки. Заклали забагато — оверлок просто зріже надлишок, і тканина витратиться марно.
На бічні шви штанів, спідниць, там де планується підгонка по фігурі, досвідчені кравчині завжди закладають з запасом — 2–3 см. Це той випадок, коли краще перестрахуватися: відпустити шов легко, а ось «нарощувати» тканину — ні.
Плечові шви, шви пройми — тут вистачає 1 см, бо ці ділянки рідко потребують корекції після примірки.
Припуски залежно від виду шва
Тип з’єднання теж диктує свої правила.
Стачний шов (найпоширеніший, коли дві деталі складають лицем всередину і прострочують) — 1–1,5 см цілком достатньо для більшості тканин.
Запошивний шов, який використовують у чоловічих сорочках, робочому одязі, потребує різних припусків на двох деталях: одна сторона 1,5 см, друга — 0,7 см, бо один зріз загортається в інший.
Накладний шов — тут припуск може бути й 2 см, і 5 см, залежно від того, наскільки широко деталь накладається зверху.
Розстрочний шов, коли припуски розкладаються в різні боки і прострочуються з лиця, вимагає мінімум 1,2–1,5 см, інакше строчка ляже надто близько до зрізу і почне обсипатися.
Обробка зрізу теж впливає на розрахунок. Якщо плануєте обробляти край зигзагом чи оверлоком, додайте зайві 3–5 мм на «з’їдання» тканини машиною під час обробки. Дрібниця, а на об’ємному виробі відчутно.
Як розраховувати припуски на викрійці
Тут є два підходи, і обидва робочі.
Перший — коли викрійка вже містить припуски. Тоді ви просто вирізаєте деталь по контуру, нічого не додаючи. Так побудовані більшість готових паперових викройок і журнальні лекала.
Другий — коли викрійка чиста, тобто контур деталі відповідає готовому виробу без запасів. У цьому випадку припуски додаються під час розкрою, вручну, за допомогою лінійки чи спеціального лекала-трафарету з відмітками 1 см, 1,5 см, 2 см.
Плутанина виникає саме тут: якщо не звірити, який тип викрійки у вас в руках, легко або втратити тканину (заклавши подвійний припуск), або отримати виріб на розмір менше (забувши додати запас взагалі).
Порада проста — завжди перевіряйте на самій викрійці чи в описі до неї, вказано «з припусками» чи «без припусків». Це одне речення економить купу нервів і тканини.
Типові помилки при розкрої
Найчастіше проблеми виникають не через незнання цифр, а через неуважність під час самого процесу крою.
- Забувають додати припуск на застібку — блискавку чи ґудзики. Там потрібно на 1,5–2 см більше, ніж на звичайному шві, інакше застібка просто не поміститься.
- Роблять однаковий припуск на всіх деталях, не враховуючи, що на округлих ділянках (пройма, горловина) занадто широкий запас складно акуратно обробити — він морщить і не лягає рівно. Там краще звужувати до 0,7–1 см.
- Не враховують усадку тканини. Бавовна і льон після першого прання можуть сісти на 3–5%, тому якщо виріб не планується попередньо декатирувати (прати перед розкроєм), варто закласти невеликий запас.
- Ріжуть без урахування напрямку долі нитки, через що припуск виходить нерівномірним по всій довжині зрізу — в одному місці 1 см, в іншому 1,5 см. Виправляти це потім складніше, ніж перевірити розмітку одразу.
- Плутають лицьову і виворітну сторони деталей і в результаті пришивають припуск не в той бік. Актуально особливо для несиметричних деталей — переду і спинки, лівої і правої полички.
Практичні нюанси для різних тканин
Робота з делікатними і складними матеріалами вимагає окремого підходу.
Шкіра і шкірзамінник взагалі не терплять зайвих припусків — там кожен міліметр на рахунку, і зазвичай закладають рівно 1 см, не більше, бо переробити шов складно, стрічка залишає сліди від голки.
Джинсова тканина, навпаки, любить запас побільше — 1,5–2 см, бо шви там часто подвійні, розстрочні, і потребують місця для двох рядків строчки.
Трикотаж з лайкрою тягнеться в усі боки, тому припуски там варто робити мінімальними і одразу шити на оверлоці або трикотажною голкою на звичайній машинці, інакше шов або порветься при розтягуванні, або стягне тканину.
Хутро, штучне чи натуральне, шиється зі зменшеним припуском — 0,7-1 см, бо товщина самого матеріалу вже додає об’єму шву.
Коротко про головне
Немає універсальної цифри «завжди залишай стільки-то» — все залежить від тканини, типу шва і того, чи буде виріб приміряний і скоригований. Стандартні 1–1,5 см підходять для більшості випадків, але сипучі матеріали, трикотаж, застібки і округлі ділянки вимагають індивідуального підходу. Головне правило простіше за всі цифри: краще залишити трохи зайвого і потім відрізати, ніж дошивати недостаючий сантиметр тканини, якого вже немає в запасі. І завжди перевіряйте, з припусками чи без викрійка перед вами — це той момент, де новачки найчастіше «горять».