Перенесення викрійки — той етап, де багато хто поспішає і потім жалкує. Крива лінія стала прямою, витачка “з’їхала” на два сантиметри, і от вже спідниця сидить криво. Насправді способів перенести контури деталей на тканину декілька, і вибір залежить від типу тканини та від того, наскільки точним має бути результат.
Що знадобиться перед початком роботи
Перш ніж братися за крейду чи копіювальний папір, варто розкласти викрійку і перевірити, чи вистачає тканини. Це банально, але саме на цьому етапі найчастіше трапляються прикрі помилки — коли деталь вирізана, а тканини на другу вже не вистачає.
Знадобляться:
- сама викрійка (паперова або самостійно побудована);
- шпильки або спеціальні притискні вантажики;
- інструмент для нанесення ліній — крейда, мило, спеціальний олівець або копіювальний папір з коліщатком;
- ножиці для тканини, окремі від паперових;
- сантиметрова стрічка на всяк випадок.
Тканину краще спочатку відпрасувати. Зім’ята основа спотворює розміри, і навіть найточніша викрійка ляже криво.
Розкладання викрійки: з чого почати
Тканину розкладають на рівній поверхні — стіл кухонний або підлога, застелена простирадлом, підійде. Головне, щоб не було перекосів і тканина лежала без натягу.
Якщо є напрямок долевої нитки (а він майже завжди є, окрім хіба що трикотажу з еластаном у всіх напрямках), деталі викрійки розташовують строго вздовж неї. На папері зазвичай є стрілка — саме вона показує, куди має йти доля нитки. Перевірити просто: складіть тканину вдвоє і подивіться, чи паралельні краї згину нитці основи.
Деталі з написом “заломлена лінія” або “лінія згину” кладуть безпосередньо на складену вдвоє тканину, суміщаючи позначку зі згином. Якщо цього не зробити, деталь вийде розрізаною навпіл там, де мала бути цільною — класична помилка початківців із рукавами чи спинками суцільнокрійних моделей.
Способи перенесення контурів
Крейда або мило
Найпростіший і найдоступніший варіант. Кравецька крейда буває у вигляді плиточок чи олівців, лінія виходить чіткою і легко змивається чи стирається щіткою. Для темних тканин існує крейда білого або жовтого кольору, для світлих — сіра чи блакитна.
Мило теж працює непогано, особливо тонкий шматочок з загостреним краєм. Лінія тримається довше за крейдяну, але й змивається складніше — про це варто пам’ятати, працюючи з делікатними тканинами типу шовку.
Метод підходить майже для всіх матеріалів, окрім хіба що ворсистих — там крейда просто губиться в ворсі і лінії не видно.
Копіювальний папір і коліщатко (резец)
Класичний спосіб з портновського арсеналу. Копіювальний папір кладуть кольоровою стороною до тканини (або між двома шарами тканини, якщо крій симетричний), зверху накладають викрійку і проводять по лініях зубчастим коліщатком.
Тут важливий нюанс: тиснути треба рівномірно, без ривків, інакше лінія вийде переривчастою. І обов’язково перевіряйте колір копірки на непомітній ділянці — на світлих тканинах яскраво-рожевий чи синій слід може не відмитися повністю.
Цей спосіб добре працює на бавовні, льоні, костюмних тканинах. А ось на трикотажі коліщатко може розтягнути петлі, тому краще утриматися.
Наметувальні стібки (сметування по контуру)
Старий, трохи забутий, але дуже надійний спосіб, особливо для дорогих чи делікатних тканин — шовку, оксамиту, тонкої вовни. Голкою з ниткою контрастного кольору прошивають великими стібками прямо по лінії викрійки, захоплюючи одразу два шари тканини.
Після цього викрійку знімають, а тканину обережно розсовують — між шарами залишаються нитки, які й позначають контур. Довго, так. Але результат точний, і жодних слідів крейди чи копірки, які потім треба виводити.
Голкові проколи з подальшим позначенням крейдою
Компромісний варіант між швидкістю і точністю. Викрійку прикладають до тканини, шпилькою чи голкою проколюють ключові точки — кути витачок, з’єднання ліній, кінці зборок. Потім папір знімають і по цих точках проводять лінії крейдою або з’єднують їх лінійкою.
Спосіб зручний, коли деталь складна, з багатьма злицями, а крейда сама по собі занадто “жирна” для точної роботи.
Термотрансферний олівець і калька
Якщо викрійка побудована на кальці й потрібно перенести її на тканину без прасування (не всі тканини витримують гарячий контакт), можна скористатися звичайним олівцем зі спеціальним самокопіювальним стрижнем. Малюють на зворотному боці кальки, притискають до тканини і проводять по лініях — слід відбивається.
Метод не такий популярний, як перші три, але виручає з синтетикою, яка боїться прасування.
Особливості роботи з різними тканинами
Тонкий шовк, шифон, атлас — тут копіювальний папір і коліщатко часто залишають зайві сліди або взагалі рвуть тканину. Краще працювати наметуванням або дуже м’якою крейдою, ледь торкаючись поверхні.
Трикотаж і тканини з еластаном розтягуються під вагою коліщатка чи навіть під рукою, що притискає крейду. Тут допомагає прикріплення викрійки шпильками одразу через кілька шарів і обережне обведення контуру, без натиску.
Ворсисті матеріали — вельвет, оксамит, байка — взагалі не терплять крейди, бо лінія губиться у ворсі. Оптимально — голкові проколи або наметування.
Щільні костюмні тканини, джинс, льон прощають майже будь-який спосіб, з ними найпростіше працювати навіть початківцям.
Кілька практичних дрібниць, які рятують результат
Завжди перевіряйте видимість ліній на маленькому клаптику тканини перед тим, як наносити на основну деталь. Особливо якщо тканина нова і ви не знаєте, як поводиться на ній крейда чи копірка.
Не поспішайте прибирати шпильки, поки не перенесли весь контур повністю — деталь може зміститися, і доведеться починати заново.
Якщо шиєте з тканини в клітинку чи смужку, звертайте увагу на симетрію малюнка на з’єднуваних деталях — переднє полотнище і рукав мають “співпадати” по візуальному малюнку, інакше виріб виглядатиме недбало навіть при ідеальному шиттю.
Залишайте припуски на шви одразу під час перенесення, а не після вирізання — так менше шансів помилитися з відступом, особливо на складних викрійках з кривими лініями.
І ще один момент: після перенесення контурів корисно ще раз пройтися викрійкою по деталі, звіряючи розміри сантиметровою стрічкою. Іноді тканина трохи “гуляє” під час розкладання, і краще виявити це до різання, а не після.
Перенесення викрійки — не найцікавіший етап шиття, чесно кажучи, рутинний і трохи нудний. Але саме тут закладається точність усього виробу. Витратити зайвих десять хвилин на акуратне перенесення набагато дешевше, ніж перекроювати деталь через криву лінію чи забутий припуск на шов.