Перша викрійка в руках — і повна розгубленість. Лінії, цифри, якісь дивні значки та стрілочки. Здається, простіше вивчити китайську мову, ніж зрозуміти цей папір. Але насправді все набагато простіше, ніж виглядає на перший погляд. Головне — знати кілька базових речей, і викрійка перестане бути шифром.
З чого складається викрійка
Будь-яка викрійка — це набір деталей майбутнього виробу. Кожна деталь має свою форму, розмір і позначення. На спідниці, наприклад, це буде перед, спинка, можливо пояс і кишені. На сорочці — перед, спинка, рукав, комір, манжети.
Важливо розуміти: одна деталь на викрійці часто відповідає не одній деталі крою. Якщо на викрійці написано “розкроїти 2 рази зі складкою”, значить з тканини вирізають дзеркальні половинки, які разом дають цілу деталь. Це стосується переду, спинки — майже всього, крім деталей, які самі по собі симетричні (наприклад, пояс, викроєний по довгій прямій нитці).
Умовні позначення — та мова, яку варто вивчити
На викрійках зазвичай зустрічається одна й та ж система позначень, незалежно від того, шведський це журнал Burda чи український посібник із крою.
- Суцільна товста лінія — контур деталі, по ньому і вирізається.
- Пунктирна лінія — лінія згину тканини або внутрішня деталь (наприклад, витачка).
- Стрілка з двома кінцями — напрямок дольової нитки. Про це докладніше нижче, бо тема окрема і дуже важлива.
- Літера “С” у колі або напис “згин” — деталь кладеться на складку тканини, розрізати по цій лінії не можна.
- Трикутники або риски по краю деталі — контрольні мітки, за якими деталі з’єднуються між собою під час шиття.
- Кружечки або хрестики всередині деталі — місця для витачок, кишень, ґудзиків.
Якщо ви працюєте з журнальною викрійкою (як у Burda чи інших подібних виданнях), там додатково всі деталі накладені одна на одну різними кольоровими лініями. Спочатку це виглядає як хаос ниток, але коли знайдете свій розмір і свою модель — стає зрозуміліше. Раджу обводити потрібну лінію олівцем прямо на кальці, перш ніж перекладати на тканину.
Розмірна сітка: не довіряйте цифрі на упаковці
Найпоширеніша помилка новачків — брати розмір “як у магазині”. 42-й розмір готового одягу і 42-й розмір на викрійці — це часто зовсім різні цифри в сантиметрах.
Перед тим як різати папір чи тканину, зніміть свої мірки: обхват грудей, талії, стегон. Порівняйте їх із таблицею розмірів, яка йде разом із викрійкою (вона майже завжди є, хоч би дрібним шрифтом внизу сторінки). Якщо обхват грудей у вас 96 см, а таблиця показує, що це відповідає розміру 44 — саме цей розмір і шукайте на аркуші, а не той, який зазвичай купуєте в магазині.
Буває так, що за різними мірками виходять різні розміри — наприклад, груди відповідають 44-му, а стегна 46-му. У такому випадку викрійку коригують вручну: розширюють одну частину, залишаючи іншу без змін. Це вже трохи складніше, але для перших виробів можна обирати модель без сильного прилягання по фігурі, там таких проблем менше.
Дольова нитка — маленька стрілка з великим значенням
Ось де новачки найчастіше помиляються, і потім дивуються, чому спідниця перекошується або сорочка тягнеться в неправильний бік.
Дольова нитка — це напрямок ниток основи в тканині, той, що йде вздовж кромки. На викрійці її позначають стрілкою з двома наконечниками. Коли розкладаєте деталь на тканині, ця стрілка має бути строго паралельна кромці (тому самому щільному краю тканини, який не осипається).
Чому це важливо? Тканина по-різному тягнеться вздовж і впоперек нитки, а по діагоналі (косій нитці) — взагалі максимально еластична. Якщо покласти деталь неправильно, готовий виріб може перекручуватися після першого ж прання, а спідниця почне “закручуватися” на боці.
Перевірити напрямок просто: злегка потягніть тканину в різні боки. Там, де розтягується найменше — це дольова. Впоперек трохи більше піддається, а по діагоналі тканина розтягується сильно, майже як трикотаж.
Припуски на шви: є чи їх треба додавати
Тут криється ще одна пастка для початківців. Різні викрійки за замовчуванням мають різні правила:
Викрійки з журналів мод (той-таки Burda) зазвичай друкуються без припусків на шви. Це означає, що контур деталі — це лінія майбутнього шва, а не край зрізу. Припуски (зазвичай 1-1,5 см) додають самостійно під час розкроювання, відступаючи від лінії викрійки.
Готові викрійки з простіших видань чи ті, що продаються окремими пакетами, найчастіше вже містять припуски. У такому разі лінія на аркуші — це і є лінія зрізу тканини, а лінія шва трохи всередині позначена пунктиром.
Як зрозуміти, який варіант перед вами? Читайте інструкцію, яка йде разом із викрійкою — там завжди про це пишуть. Якщо інструкції немає, а це саморобна викрійка або взята з інтернету без пояснень — краще додати припуски самостійно, це безпечніше. Забагато тканини завжди можна відрізати, а от бракуючий сантиметр вже нізвідки не візьмеш.
Практичні поради для перших спроб
Коли берете викрійку вперше, не поспішайте одразу переносити на тканину. Спочатку виріжте деталі з паперу і зробіть макет із старої простирадла або дешевого ситцю. Це називається пробним зразком, і досвідчені кравчині так роблять навіть через двадцять років практики — бо викрійки бувають з помилками, а фігури в усіх різні.
Складіть деталі разом, приміряйте на себе чи манекен. Побачите одразу, чи все сходиться, чи потрібно щось підкоригувати по довжині рукава або глибині пройми.
Не бійтеся підписувати деталі олівцем прямо на папері — де перед, де спинка, скільки штук вирізати. Через тиждень, коли повернетесь до шиття, самі забудете, яка деталь до чого.
Тримайте під рукою сантиметрову стрічку і лінійку — постійно доведеться щось перевіряти чи домальовувати. І не викидайте викрійку одразу після використання: вона ще знадобиться, якщо захочете пошити другий екземпляр або трохи змінити модель.
Читання викрійок — навичка, яка приходить з практикою. Перші кілька разів доведеться уважно вчитуватися в кожен значок, звірятися з таблицями та інструкціями. Але вже за третьою-четвертою спробою руки самі почнуть розуміти, де дольова, де припуски, а де просто лінія для оздоблення. Головне — не боятися і починати з простих моделей, де менше деталей і менше шансів заплутатися.