Французький шов — це коли зріз тканини повністю ховається всередину, і з виворітного боку виріб виглядає майже так само акуратно, як з лицьового. Жодних стрічок, обкантовки чи оверлока — просто два прострочення, складені особливим чином. Використовують його там, де тканина сипучка або дуже тонка: шифон, шовк, батист, органза. На щільному деніму він теж працює, хоча там частіше обходяться звичайним оверлоком.
Суть проста: спочатку зшиваєте деталі виворітними сторонами всередину (так, навпаки, ніж зазвичай), обрізаєте припуск дуже коротко, а потім вивертаєте і прострочуєте ще раз, тепер уже лицьовими сторонами всередину, повністю ховаючи той обрізаний край у другий шов.
Що знадобиться
Спеціального обладнання не потрібно — вистачить звичайної побутової швейної машини з прямою строчкою. З інструментів:
- гострі манікюрні ножиці або ножиці для обрізки припусків;
- шпильки або затискачі-кліпси (на шовку шпильки залишають дірочки, тому кліпси кращий варіант);
- праска — без неї французький шов вийде кривим, це не перебільшення;
- лінійка або сантиметрова стрічка для контролю ширини припуску.
Голку варто взяти тонку, №70 або №80, під тонкі тканини. Товста голка на шифоні залишить дірки, які потім видно на світло.
Покроковий процес
Перший крок — складіть деталі виворітними сторонами разом (це ключовий момент, багато хто плутає і складає як зазвичай лицем до лиця). Проколіть шпильками або зафіксуйте кліпсами вздовж лінії майбутнього шва.
Прострочіть на відстані приблизно 3-4 мм від зрізу. Тут важливо не жадібничати з шириною — якщо взяти більше, потім не вистачить простору обрізати припуск акуратно.
Далі обрізаєте припуск максимально близько до строчки, залишаючи буквально 1,5-2 мм. Ножиці мають бути гострими, інакше тканина потягнеться і край вийде нерівний, кострубатий.
Тепер праска. Розкладіть шов і пропрасуйте його рівно, ніби намагаєтесь “вгладити” строчку в тканину. Потім заверніть тканину так, щоб деталі опинилися лицьовими сторонами всередину, а перша строчка сховалась усередину складки — вийде вузький рубчик по краю. Ще раз пропрасуйте, зафіксувавши цю складку.
Останній етап — друга строчка, вже відступивши 5-7 мм від згину, залежно від того, наскільки товстий вийшов рубчик. Головне — прострочити так, щоб перший обрізаний припуск повністю опинився всередині цього нового шва, і жодна нитка не стирчала назовні.
Розправте виріб — з лицьового боку звичайний рівний шов, з виворітного — акуратна вузенька смужечка без жодного відкритого зрізу.
Типові помилки
Найчастіше новачки плутають сторони на першому кроці і зшивають лицем до лиця, як завжди. Результат — шов виходить навиворіт, доводиться пороти.
Друга поширена проблема — занадто широкий перший припуск. Тоді при обрізанні залишається товстий край, який погано ховається в другій строчці і випирає горбиком.
Ще один нюанс — economія на прасуванні. Здається, що можна пропустити цей крок і одразу прострочити другий раз. На практиці без прасування складка ляже нерівно, і другий шов або не сховає перший край повністю, або пройде занадто близько до згину і проколе тканину не там, де треба.
І окремо про кутові ділянки — на вирізах горловини чи рукавах французький шов робити складніше через криволінійність. Тут припуск варто робити ще меншим, а строчку вести повільніше, контролюючи кожен сантиметр.
На яких тканинах шов виглядає найкраще
Шифон, шовк, батист, тонкий льон — ідеальні кандидати. Тканина легка, зріз мінімальний, шов виходить непомітним і водночас міцним.
На бавовняних сорочкових тканинах теж працює добре, особливо якщо шиєте білизну чи легкі літні речі — виріб можна прати частіше, а зріз усередині захищений від обсипання.
З трикотажем гірше. Тканина тягнеться, і зафіксувати рівну строчку складніше, шов може стягувати матеріал. Якщо все ж потрібно, варто трохи послабити натяг нитки і використовувати голку для трикотажу.
На дуже щільних тканинах — джинс, тик, груба вовна — французький шов виглядає громіздко, там простіше обробити край оверлоком або зигзагом.
Де застосовувати такий шов
Найчастіше французьким швом обробляють бічні шви сорочок, блуз із тонких тканин, дитячий одяг (там, де шкіра ніжна і зайвий шов з оверлока може дряпати), постільну білизну з натурального шовку чи сатину, а також вироби, де виворітний бік буде видно — наприклад, прозорі спідниці, шифонові сукні на підкладці або без неї.
У пошиві блузок з відкритою спиною чи топів на бретельках такий шов рятує ситуацію, коли оверлок просто неможливо застосувати естетично — зріз буде видно крізь тонку тканину.
Кілька практичних порад
Якщо тканина дуже слизька і важко контролювати ширину припуску — приклейте на голку машини смужку паперового скотчу як орієнтир, це допоможе тримати рівну відстань від краю.
На довгих прямих швах зручно спочатку зметати руками перший шов, особливо якщо досвіду мало. Так менше шансів, що строчка піде криво і доведеться пороти дорогу тканину.
Не бійтеся робити пробний зразок на клаптику тієї ж тканини перед тим, як шити основний виріб. П’ять хвилин на тестування рятують від зіпсованого крою.
І ще — довжину стібка для тонких тканин краще зменшити до 2-2,5 мм, так шов буде міцнішим і рівнішим, особливо на ділянках з натягом.
Французький шов не складний технічно, просто вимагає акуратності на кожному етапі. Кілька практик на клаптиках тканини — і руки самі запам’ятають послідовність дій. Результат того вартий: виріб виглядає охайно і зсередини, і зовні, а зріз надійно захищений від обсипання без жодного оверлока.