Екошкіра любить прощати помилки не так, як звичайна бавовна. Голка залишає сліди назавжди — розпустити шов і перешити на тому ж місці вже не вийде, дірочки залишаться. Тому перш ніж класти деталь під лапку, варто розібратися в кількох нюансах, які відрізняють роботу з цим матеріалом від усього іншого.
Сама по собі екошкіра — це тканинна основа з поліуретановим або ПВХ покриттям. Залежно від щільності та типу покриття поводиться вона по-різному: тонка одежна тягнеться і легко прошивається, а щільна меблева чи сумочна вимагає вже зовсім іншого підходу і часто взагалі не дружить зі звичайною побутовою машинкою.
Яку голку ставити
Це перше, про що варто подумати. Звичайна універсальна голка для трикотажу чи бавовни на екошкірі буде рвати матеріал, а не проколювати рівно.
Потрібна голка з ромбовидним чи гранованим вістрям — так звана голка для шкіри. На упаковках зазвичай пишуть “Leather” або є позначка у вигляді трикутного вістря. Номер підбирають під товщину матеріалу:
- для тонкої одежної екошкіри — №90-100;
- для середньої щільності — №100-110;
- для товстої, меблевої — №110-120, а іноді потрібна взагалі промислова машина.
Якщо голки для шкіри під рукою немає, деякі майстри тимчасово виходять зі становища товстою голкою для джинси, але результат буде гірший — стібок вийде не такий чіткий, а матеріал може трохи стягуватись.
Нитки та довжина стібка
З нитками все простіше — підійдуть звичайні поліестерові, бажано міцніші, номер 30-40. Бавовняні нитки для екошкіри не найкращий варіант, вони швидше перетираються об синтетичне покриття.
Довжину стібка варто збільшити. Стандартні 2-2.5 мм тут не працюють — матеріал перфорується частими проколами і по лінії шва може просто порватися, особливо якщо потім виріб буде на розтягу чи згині. Оптимально ставити 3-3.5 мм, а на товстій екошкірі — навіть 4 мм.
Лапка — окрема історія
Ось тут починається найцікавіше. Звичайна металева лапка на екошкірі буксує — матеріал прилипає до підошви і не рухається рівномірно, тканина зминається під голкою, шов виходить кривий.
Є кілька рішень:
- Тефлонова лапка — найпростіший і найдешевший варіант, підходить майже для всіх побутових машинок, ковзає по покриттю без проблем;
- Роликова лапка — з маленькими коліщатками замість гладкої підошви, добре працює на щільних матеріалах;
- Лапка для шкіри — металева, але з особливою формою підошви, часто йде в комплекті з машинками, орієнтованими на щільні тканини.
Якщо жодної з цих лапок немає, можна спробувати хитрість — приклеїти скотч на підошву звичайної лапки або підкласти під матеріал тонкий папір для випічки. Папір потім легко відривається, а машинка при цьому не буксує. Спосіб не ідеальний, але рятує, коли терміново треба щось прошити, а спеціальної лапки під рукою немає.
Притискання матеріалу і подача
Екошкіра не любить, коли її притискають надто сильно. Якщо тиск лапки виставлений на максимум, матеріал розтягується під час шиття нерівномірно, і шов в результаті йде хвилями.
Тиск варто трохи послабити — на більшості машинок є регулятор, який часто ігнорують. Заодно варто перевірити подачу зубчиками транспортера: якщо вони надто активно “кусають” матеріал знизу, з’являються затяжки на зворотному боці. У такому разі допомагає той самий папір для випічки або спеціальна плівка, яку кладуть під матеріал під час шиття, а потім знімають.
Шпилькам тут не місце
Звичка приколювати деталі шпильками перед шиттям на екошкірі не працює. Кожен прокол шпилькою — це дірочка, яка залишається назавжди, навіть якщо потім її зшити.
Замість шпильок деталі скріплюють:
- канцелярськими або спеціальними затискачами для тканини (кліпси-прищепки);
- малярним скотчем — приклеюють смужки скотчу вздовж лінії шва, а потім прошивають прямо через них;
- клеєм-олівцем у точках, де шов буде найбільш навантажений.
Скотч, до речі, зручний ще й тим, що допомагає утримувати шар матеріалу під голкою, якщо він норовить зміщуватись.
Швидкість шиття
Тут краще не поспішати. На великій швидкості голка нагрівається від тертя і починає плавити поліуретанове покриття замість того, щоб акуратно його проколювати. У підсумку — липкі краї отвору і потворний шов.
Оптимально шити на середній або навіть повільній швидкості, особливо на поворотах і складних ділянках, де потрібна точність. Досвідчені швачки часто взагалі переходять на ручне колесо машинки, коли треба прошити щось дрібне — кутик кишені чи вузьку смужку.
Як обробити краї та шви
Екошкіра не сиплеться, як бавовна чи льон, тому обмітати краї оверлоком зазвичай не потрібно. Це, до речі, один з плюсів роботи з цим матеріалом — можна заощадити час на обробці.
Шви розпрасовують не праскою (від високої температури покриття може деформуватися чи навіть розплавитися), а руками, притискаючи пальцями, або невеликим молоточком через тканину. Деякі майстри використовують фен на низькій температурі, обережно проходячись по шву — це допомагає розправити матеріал без ризику його зіпсувати.
Якщо потрібен рівний, промисловий вигляд шва, край можна прострочити ще раз — відступивши 2-3 мм від основного шва. Це так звана “настрочка”, вона додатково фіксує матеріал і виглядає акуратніше.
Типові помилки
Найчастіше новачки роблять три речі не так:
Перше — беруть звичайну голку замість спеціальної для шкіри, дивуючись потім, чому матеріал рветься по лінії шва.
Друге — намагаються перешити невдалий шов на тому самому місці. Так робити не варто, отвори від голки залишаються, і краще перенести шов на кілька міліметрів убік, ніж намагатись потрапити ідеально в старі дірочки.
Третє — забувають протестувати шов на обрізку матеріалу перед тим, як шити основну деталь. Це займає хвилину, але рятує від зіпсованого виробу, особливо якщо машинка налаштовується вперше під новий тип екошкіри.
Робота з екошкірою на побутовій машинці цілком реальна, якщо підійти до неї з розумінням матеріалу, а не намагатись шити так само, як звичайну тканину. Правильна голка, трохи ослаблений притиск лапки, спеціальна підошва замість стандартної та обережність зі швидкістю — і результат вийде акуратним навіть без промислового обладнання.