Резинку бояться пришивати навіть ті, хто вже кілька років шиє собі одяг. І дарма — насправді це одна з найпростіших операцій, якщо знати кілька хитрощів. Головна проблема завжди одна: тканина стягується нерівномірно, шов йде хвилями або взагалі рветься нитка через натяг. Розберемось, як цього уникнути.
Яку резинку обрати
Спочатку про матеріал, бо від нього залежить половина успіху.
Тонка плоска резинка (до 1 см) підходить для легких тканин — трикотажу, бавовни, шифону. Вона добре тягнеться і не деформує тонку основу.
Широка резинка (2-4 см) використовується для поясів спідниць, шортів, штанів. Тут потрібна вже щільніша тканина, інакше шов буде виглядати недбало.
Є ще резинка “білизняна” з фестонами — та, що на трусиках чи бюстгальтерах. З нею працюють інакше, зазвичай оверлоком, і про це варто говорити окремо.
Купуючи резинку, розтягніть шматок руками. Якщо вона швидко втрачає еластичність або занадто жорстка — краще взяти іншу, навіть якщо кольори не збігаються ідеально.
Підготовка машинки
Перед тим як братися за резинку, перевірте налаштування.
Довжину стібка варто збільшити — приблизно 3-4 мм замість стандартних 2,5. Короткий стібок на еластичному матеріалі часто призводить до того, що нитка рветься при розтягуванні готового виробу.
Натяг верхньої нитки трохи послабте, якщо шиєте трикотаж. На щільнішій бавовні можна залишити стандартний.
Голка — окрема тема. Для трикотажу підійде голка з закругленим кінцем (маркування “стрейч” або “джерсі”), вона не проколює волокна, а розсуває їх. Звичайна гостра голка на еластичних тканинах часто рве петлі, і потім на виробі з’являються дірочки, які повзуть.
Якщо у вашій машинці є оверлочний стібок або зигзаг — це саме те, що знадобиться. Пряма строчка на резинці працює гірше, бо не тягнеться разом з тканиною.
Основний спосіб пришивання резинки
Найпоширеніший варіант — коли резинку пришивають до країв тканини, а потім підгортають і прострочують ще раз, формуючи кулісу.
Спочатку відміряйте потрібну довжину резинки. Тут важливо не помилитися: резинка завжди коротша за тканину, інакше сенсу в ній немає. Для талії зазвичай беруть обхват мінус 2-4 см, залежно від щільності матеріалу і того, наскільки туго ви любите носити пояс.
Зшийте кінці резинки внахлест або на машинці зигзагом, щоб вийшло кільце.
Розділіть резинку і край тканини на чотири рівні частини, поставте шпильки або зробіть невеликі надрізи-мітки. Це важливо, бо без міток резинка часто розподіляється нерівномірно — з одного боку зібрано густо, з іншого майже прямо.
Приколіть резинку до тканини лицьовою стороною, суміщаючи мітки. Розтягуйте резинку між шпильками під час шиття, притримуючи тканину так, щоб вона рівномірно збиралася.
Строчіть зигзагом або оверлочним стібком, тримаючи резинку натягнутою рукою спереду і ззаду від лапки. Машинка сама не розтягне резинку за вас — це доведеться робити руками, поступово подаючи матеріал.
Коли перший ряд готовий, підгорніть край тканини разом з резинкою на виворітну сторону і прострочіть ще раз близько до краю. Тепер резинка захована всередині, і зовні видно тільки акуратний рубець.
Спосіб через кулісу (без прямого пришивання)
Іноді резинку взагалі не пришивають до країв, а просто протягують крізь готову кулісу — так шиють, наприклад, штани для сну або дитячий одяг.
Спочатку підгортають край тканини на потрібну ширину резинки плюс трохи запасу і прострочують по колу, залишаючи невеликий отвір з одного боку.
Через цей отвір резинку протягують шпилькою для булавок або спеціальним гачком — англійською цю штуку називають bodkin, у нас вона теж продається в магазинах фурнітури.
Кінці резинки зшивають, отвір закривають ще одним рядком строчки.
Цей спосіб довше за часом, зате результат виглядає рівніше, і якщо резинка колись розтягнеться чи порветься — її легко замінити, розпоровши тільки маленьку ділянку шва.
Типові помилки і як їх уникнути
Резинка постійно перекручується під час шиття — класична проблема новачків. Причина зазвичай проста: тканину або резинку не притримують рукою ззаду від лапки, і подача йде нерівномірно. Тримайте обидва шари натягнутими двома руками, з одного і з іншого боку голки.
Строчка виходить хвилястою після прання. Це означає, що резинку розтягнули занадто сильно під час шиття, або взяли надто короткий стібок, який не дає тканині вільно стискатися назад.
Нитка рветься при носінні речі. Найчастіше винен звичайний натяг машинки або невідповідна голка. Спробуйте голку для трикотажу і трохи послабте верхній натяг.
Резинка зібрана нерівномірно — з одного боку густіше, з іншого рідше. Це майже завжди через відсутність міток. Навіть на невеликому виробі варто розмітити хоча б чотири точки — на поясі спідниці, на манжеті рукава, будь-де.
Кілька практичних порад від досвідчених швачок
Якщо машинка постійно “з’їдає” тканину в місці з резинкою, підкладіть під низ смужку тонкого паперу для випічки — вона легко відривається після шиття і допомагає стабілізувати шов.
На щільних тканинах типу джинси резинку краще пришивати не зигзагом, а прямою потрійною строчкою — вона еластичніша за звичайну пряму, але дає рівнішу лінію, ніж зигзаг.
Якщо оверлок вдома є — використовуйте саме його для з’єднання країв з резинкою. Оверлочний шов тягнеться природно і не рветься навіть при активному носінні, на відміну від звичайного прямого стібка.
Для дитячого одягу зручно робити кулісу ширшою за резинку на кілька міліметрів — діти ростуть, і за потреби резинку легко замінити на трохи ширшу без перешивання всієї речі.
Не поспішайте з натягом резинки на етапі приколювання шпильками. Краще розподілити тканину на невеликі ділянки і пришивати послідовно, ніж намагатися розтягнути одразу весь шматок від початку до кінця.
Пришивання резинки — навичка, яка приходить з практикою буквально за кілька спроб. Перший раз може вийти нерівно, десь тканина стягнеться сильніше, десь слабше. Це нормально. Головне — правильно підібрати голку, не поспішати з натягом і завжди робити пробний шматочок на обрізку тканини перед тим, як братися за готовий виріб.