Для чого потрібна крокуюча лапка
Береш два шматки тканини, кладеш під звичайну лапку — і одна тканина повзе швидше за іншу. Знайома ситуація? Особливо коли шиєш трикотаж або товсту стьобану ковдру. Ось саме для цього і придумали крокуючу лапку.
Вона по-англійськи називається walking foot, а в народі її ще кличуть «верхнім транспортером». Суть проста: звичайна лапка просто притискає тканину зверху, поки нижні зубці рейки просувають шар знизу. А крокуюча лапка має власний механізм подачі — вона рухається синхронно з нижнім транспортером, ніби «крокує» по тканині разом з ним. Обидва шари тканини рухаються з однаковою швидкістю. Ніякого зміщення, ніяких хвиль і складок.
Як вона працює технічно
Механізм нескладний, але дуже дотепний. Лапка кріпиться на голкотримач або на спеціальний важіль, з’єднаний із голковим стрижнем машини. Коли голка йде вниз, лапка теж робить крок — вона піднімається, зсувається вперед разом із тканиною, потім опускається знову. Виходить, що верхній шар просувається так само, як нижній, а не залишається на місці, поки нижній «тікає» вперед.
У деяких машинах (переважно побутових середнього і високого класу) крокуюча функція вже вбудована в саму машину — досить перемкнути важіль або кнопку, і рейка почне рухати не тільки низ, а й верх через спеціальний механізм у голковій пластині. У більшості ж моделей це окрема знімна лапка-насадка, яку купують додатково.
Коли без неї просто ніяк
Є ситуації, де крокуюча лапка — не примха, а необхідність. Без неї результат буде або кривий, або взагалі нашитий криво-косо, з бганками.
- Стьобання (квілтинг) — коли шиєш через кілька шарів: верх, синтепон, підклад. Шари обов’язково поїдуть врізнобіч без верхнього транспортера.
- Робота з трикотажем і еластичними тканинами — вони й так тягнуться, а звичайна лапка ще й розтягує їх нерівномірно під час шиття.
- Шкіра, дермантин, шкірзамінник — ці матеріали не ковзають, вони буквально «липнуть» до лапки, і без крокуючого механізму шов виходить хвилястим.
- Пэчворк, з’єднання клаптів різної товщини — коли з одного боку тонка бавовна, а з іншого потовщений шов від попереднього з’єднання.
- Оксфорд, плащівка, тканини з прогумованим покриттям — тут теж класична притискна лапка або ковзає, або чіпляється.
- Товсті шви на джинсі в кілька шарів — типу підгину або кишень, де тканина накладається на тканину і на місці шва раптом стає в чотири рази товщою.
Взагалі, правило таке: якщо тканина слизька, товста, еластична або складається з кількох шарів різної фактури — крокуюча лапка різко полегшує життя.
Що буде, якщо шити без неї
Спробуй прострочити ковдру для стьобання звичайною лапкою. Верхній шар почне «збиратися» гармошкою, поки нижній рівномірно з’їжджає вперед. У підсумку тканина або перекошується, або утворює складки просто під голкою, і доводиться пороти шов і перешивати.
З трикотажем інша біда — тканина розтягується під тиском лапки, і готовий виріб після прання «сідає» нерівно, шов стягується або хвилиться. Особливо це помітно на футболках і спортивному одязі, де важлива рівна строчка без хвиль по краю.
А з шкірою взагалі класика: лапка просто не хоче ковзати, тканина закочується під голку, шов виходить кривий, ще й дірки від голки залишаються там, де довелося смикати вручну.
Знімна лапка чи вбудований механізм
Тут варто розділяти два підходи.
Вбудований верхній транспортер — це коли сама машина вміє переключатися в режим подвійної подачі. Зазвичай такий механізм є на машинах вище середнього цінового сегмента, іноді на промислових моделях. Плюс у тому, що не треба міняти лапку, досить перемкнути важіль збоку корпусу.
Знімна крокуюча лапка — насадка, яку одягають замість звичайної лапки. Вона з’єднується з голковим стрижнем через важіль або вилку, і при русі голки вгору-вниз лапка теж робить хід. Такі лапки продають окремо, і важливо підбирати модель під конкретну марку і навіть конкретну модель машини — кріплення відрізняється. Те, що підходить для Brother, не завжди стане на Janome чи Singer.
Є ще універсальні крокуючі лапки з адаптерами, які теоретично підходять під кілька систем кріплення, але на практиці іноді доводиться підпилювати або підбирати перехідник додатково.
Як зрозуміти, що лапка підходить саме вашій машині
Перед покупкою варто перевірити тип кріплення лапки на вашій моделі — заднє, бокове чи через шуруп. Подивіться в інструкції до машини чи на офіційному сайті виробника, які аксесуари сумісні. Іноді простіше написати в підтримку продавця запчастин, вказавши повну назву моделі, і уточнити прямо — підійде ця лапка чи ні.
Ще один нюанс: висота лапки має відповідати товщині матеріалу, з яким плануєте працювати. Для товстих стьобаних ковдр іноді потрібна лапка з підвищеним ходом, інакше вона просто не пропустить кілька шарів синтепону під голку.
Кілька практичних порад із досвіду
Крокуюча лапка не панацея від усіх бід — тут теж є свої нюанси в роботі.
Швидкість шиття варто знижувати. На високих обертах механізм подачі не встигає працювати синхронно, і ефект від лапки просто губиться.
Довжину стібка краще збільшувати трохи більше звичайного — приблизно на 0.5-1 мм, особливо для товстих тканин типу денім чи кількох шарів для стьобання.
Перед початком роботи варто потренуватися на клаптику тієї ж тканини і з тим самим кількістю шарів. Це займе п’ять хвилин, зате збереже нерви і матеріал.
Голку теж підбирайте під матеріал окремо — для трикотажу одна голка, для шкіри інша, для товстого денім третя. Крокуюча лапка не компенсує неправильно підібрану голку.
Тиск лапки на тканину в деяких машинах можна регулювати окремим коліщатком. Для делікатних тканин тиск варто зменшити, щоб не залишити слідів від зубців механізму на поверхні матеріалу.
Загалом крокуюча лапка — це той аксесуар, який довго здається зайвим, поки одного разу не доводиться шити стьобану ковдру чи костюм зі штучної шкіри. І от тоді розумієш, що звичайна лапка тут просто не впорається, скільки не бийся. Якщо часто працюєте з трикотажем, шкірою чи багатошаровими тканинами — ця насадка окупається буквально за перше ж шиття, коли шов виходить рівним з першого разу, без розпорювання і повторних спроб.