Потайна блискавка — це та сама, яку не видно на готовому виробі. Зубчики ховаються в шов, і назовні залишається тільки тонка лінія тканини з бігунком. Виглядає акуратно, але шити її звичайною лапкою — марна справа. Потрібна спеціальна лапка для потайної блискавки, і ось про це і поговоримо.
Багато хто плутає потайну блискавку зі звичайною і намагається вшити її стандартним способом — через край, притискаючи звичайною лапкою. Результат зазвичай сумний: зубчики виглядають назовні, шов кривий, а сама блискавка ніби вивалюється з тканини. Це не через криві руки, а через те, що потайна блискавка має інакшу конструкцію — зубці накручені на спіраль з тканинної стрічки і повернуті на зворотний бік.
Що знадобиться перед початком
Спочатку зберіть все необхідне, щоб потім не бігати за забутою деталлю з голкою в руках.
- Сама потайна блискавка, довжина якої на 2-3 см більша за довжину майбутнього шва
- Лапка для потайної блискавки (продається окремо, коштує копійки, але без неї нормально не вийде)
- Швейна машина з можливістю регулювати положення голки або хоча б переставляти лапку
- Праска — потайну блискавку обов’язково прасують перед вшиванням
- Шпильки або зажими Wonder Clips
- Нитки в тон тканини
Щодо лапки — так, теоретично можна обійтись звичайною лапкою і трохи хитрощів, підгинаючи зубчики пальцем під час шиття. Але це незручно, шов виходить нерівним, і рано чи пізно голка все одно потрапить у зубці й зламається. Лапка коштує 50-100 гривень залежно від марки машини, тож економити на ній не варто.
Підготовка блискавки до вшивання
Тут є один момент, який часто пропускають початківці, а потім дивуються, чому шов кривий. Потайна блискавка накручена в спіраль, і зубчики немов загорнуті всередину. Перед пришиванням цю спіраль треба розпрасувати праскою — прогладити з виворітної сторони так, щоб зубці розкрилися і лягли рівно, ніби розкрутилися в плоску стрічку.
Робиться це на невеликій температурі, через тканину або без неї, залежно від матеріалу блискавки (частіше вона синтетична, тож праска не повинна бути надто гарячою). Проходимо праскою вздовж обох сторін блискавки, злегка розтягуючи спіраль пальцями. Після цього зубчики стають доступнішими для лапки, і машина зможе прострочити рівно біля самого краю.
Пропустите цей крок — і навіть найкраща лапка не допоможе прошити впритул до зубців.
Вшивання першої сторони
Деталі виробу, куди вшивається блискавка, мають бути ще не зшиті між собою в цьому місці — це важливо. Тобто якщо ви шиєте сукню зі спинки, то шов спинки на ділянці блискавки залишається розкритим, і зшивати його починаєте вже після вшивання блискавки.
Розкладіть тканину лицьовою стороною догори. Блискавку кладіть лицьовою стороною донизу на лицьовий бік тканини, зубчики повертайте до зрізу краю. Приколіть шпильками або зафіксуйте зажимами, щоб не з’їхало під час шиття.
Встановіть лапку для потайної блискавки на машину. У неї є два жолобки знизу — саме в них і заходить розкручена спіраль зубчиків під час шиття. Голка при цьому опускається трохи збоку від центру, впритул до зубців, а не по центру лапки, як зазвичай.
Починайте шити зверху вниз (або так, як зручніше саме вам — головне однаковий напрямок для обох сторін блискавки, інакше тканина може перекоситися). Прострочіть, тримаючи спіраль зубчиків точно в жолобку лапки. Дійшовши до бігунка, зупиніться — далі прошити не вийде фізично, бігунок заважає голці.
Вшивання другої сторони
Друга половина складніша чисто психологічно — хочеться поспішити і прошити абияк, аби швидше закінчити. Не варто.
Закрийте блискавку (зсуньте бігунок до кінця). Другу деталь тканини (наприклад, перед виробу) прикладіть лицьовою стороною до другої половини блискавки, теж лицем донизу. Важливий нюанс: зубчики другої половини блискавки повинні бути на одній лінії з першою, інакше при застібанні виріб перекоситься і “хвилюватиметься”.
Простий спосіб перевірити рівність — закрити блискавку і подивитись, чи паралельні краї обох деталей тканини одне одному. Якщо є найменший перекіс, краще переколоти шпильки заново, ніж потім розпорювати готовий шов.
Знову встановіть лапку так, щоб зубчики йшли в жолобок, і прострочіть другу сторону в тому ж напрямку, що й першу. Дійшовши до бігунка — зупиніться.
Зшивання нижнього шва
Ось тут виникає найпоширеніша складність. Нижче бігунка блискавки тканина ще не зшита між собою, а машинним рядком до кінця блискавки не дотягнутись — заважає бігунок і сама конструкція лапки.
Розкрийте блискавку. Складіть обидві частини тканини лицем до лиця, суміщаючи низ шва блискавки з рештою шва (наприклад, шва спинки сукні чи бічного шва спідниці). Заколіть шпильками, починаючи саме від нижньої точки блискавки.
Тепер поставте звичайну лапку (не для потайної блискавки) і прострочіть від нижньої точки блискавки вниз по звичайному шву. У самому початку рядка потрібно захопити буквально 1-2 міліметри вже прошитої ділянки блискавки — так шов з’єднається без розриву і дірки в цьому місці не залишиться.
Цей крок багато хто ігнорує, залишаючи маленьку дірочку між кінцем блискавки і початком звичайного шва. Виглядає це неохайно, а іноді там навіть видно підкладку чи внутрішній шов. Тому краще один раз перевірити голкою вручну, чи щільно з’єдналися рядки.
Типові помилки та як їх уникнути
Найчастіше проблеми виникають через поспіх або відсутність спеціальної лапки. Ось з чим стикаються найчастіше:
Зубчики видно з лицьового боку — значить, шов пройшов не впритул до спіралі, а трохи далі. Потрібно розпороти і прошити ще раз, присуваючи голку ближче до зубців.
Блискавка морщить тканину — швидше за все, шов надто щільний або тканина не була закріплена шпильками рівномірно. Легка тканина типу шифону чи атласу взагалі любить “з’їжджати” під лапкою, тож для неї краще додатково прометати вручну перед машинним рядком.
Виріб перекошує в районі талії — це якраз та сама неточність з другою стороною блискавки, коли зубчики опинилися не на одній лінії. Виправляється тільки повним розпорюванням і перешиванням.
Дірка в кінці шва біля бігунка — забули захопити 1-2 мм при переході на звичайну лапку. Розпорювати весь шов не обов’язково, досить підправити саме той відрізок вручну потайним стібком.
Кілька практичних порад наостанок
Для тонких тканин типу шифону чи шовку варто підклеїти або приметати смужку флізеліну під місце вшивання блискавки — так шов не розтягнеться і не помнеться під час носіння.
Якщо машина не має спеціальної лапки для потайної блискавки і купити її поки немає можливості — спробуйте лапку для вшивання канту чи вузьку лапку з можливістю зсуву голки вбік. Це не ідеальний варіант, але краще ніж звичайна широка лапка.
І головне правило, яке рятує в 90% випадків: не поспішайте на етапі підготовки. Розпрасована блискавка, правильно розставлені шпильки і перевірка рівності зубчиків перед прошиванням другої сторони — це те, що відрізняє акуратний непомітний шов від кривого і видимого здалеку.
Спочатку може здатись, що це занадто багато дрібниць для однієї блискавки. Але коли попрактикуєтесь разів зо два-три, весь процес займатиме хвилин 15-20, а результат виглядатиме так, ніби виріб куплено в магазині, а не пошито вдома.