Блискавка — це той елемент одягу, який ламається найчастіше. Розійшлася на сумці, застрягла на куртці, чи просто зносилася на джинсах — і ось ви вже стоїте перед вибором: нести в ательє чи спробувати самому. Насправді вшити звичайну блискавку набагато простіше, ніж здається на перший погляд. Головне — розібратися з послідовністю дій і не поспішати на перших кроках.
Що знадобиться для роботи
Перед тим як сідати за машинку, варто зібрати все необхідне під рукою. Бо немає нічого гіршого, ніж вшивати блискавку і на середині процесу бігти шукати шпильки по всій квартирі.
Знадобиться:
- сама блискавка потрібної довжини (краще брати на 1-2 см довшу за проріз, зайве завжди можна вкоротити);
- швейна машинка з лапкою для блискавок (вона однобока, зі скошеним носиком);
- нитки в тон тканини;
- шпильки або текстильний клей-олівець для тимчасової фіксації;
- ножиці, сантиметр, крейда чи звичайне мило для розмітки.
Лапка для блискавки — це не примха виробників машинок. Без неї голка постійно чіплятиметься за зубчики, і рівний шов просто не вийде. Якщо у вас старенька машинка типу “Подольск” чи “Чайка”, шукайте лапку окремо — вони продаються в будь-якому магазині фурнітури за копійки.
Підготовка тканини та розмітка
Спочатку розберіться, куди саме піде блискавка — у бічний шов, спереду виробу чи, скажімо, в кишеню. Від цього залежить, як саме готувати проріз.
Якщо шов ще не розпоротий, розпоріть його на потрібну довжину плюс пару сантиметрів запасу. Краї обробіть оверлоком або зигзагом, щоб тканина не сипалась під час шиття — особливо це стосується бавовни, льону та подібних матеріалів, які осипаються буквально на очах.
Далі приколіть блискавку до одного з країв прорізу лицьовою стороною вниз, тобто зубчики дивляться на тканину. Відступ від краю тканини до країв блискавки зазвичай роблять 0,5-0,7 см — цього достатньо, щоб зубчики потім вільно рухались і застібка не заклинювала.
Способи вшивання
Існує кілька варіантів, як пришити блискавку, і вибір залежить від типу виробу.
Відкритий спосіб (для спідниць, штанів, сумок)
Це найпоширеніший варіант. Спочатку прострочіть один край прорізу до блискавки, потім акуратно розкладіть тканину і прострочіть другий бік. Шов виходить на лицьовій стороні у вигляді двох рівних смужок строчки з обох сторін від зубців — саме так вшиті блискавки на більшості джинсів чи курток.
Порядок дій приблизно такий:
- Приколіть одну сторону блискавки до одного краю тканини, суміщаючи зрізи.
- Прострочіть, відступивши від зубців 3-4 мм, лапкою для блискавки.
- Закрийте блискавку, розкладіть виріб рівно і приколіть другий бік тканини до вільного краю блискавки.
- Прострочіть другу сторону, стежачи, щоб строчка йшла паралельно першій.
- У кінці зробіть закріпку — кілька строчок туди-сюди, щоб шов не розпустився.
Прихований спосіб (потайна блискавка)
Тут потрібна спеціальна лапка з жолобком — звичайна лапка для потайної блискавки не підійде для стандартної відкритої, і навпаки. Зубчики загортаються назад, і шов практично не видно на лицьовій стороні — це улюблений спосіб для суконь та вечірнього одягу.
Принцип схожий: приколюєте блискавку, розгортаєте зубці лапкою так, щоб голка йшла прямо по основі, а не по самих зубцях, і прострочуєте кожну сторону окремо, тримаючи блискавку розстебнутою протягом усього процесу.
Типові помилки початківців
Найчастіше новачки грішать на кількох речах одразу.
Перше — це косі строчки. Виникають, коли тканину погано зафіксували шпильками або клеєм, і вона з’їжджає під лапкою. Тут допомагає лише практика і терпіння — краще прошити повільніше, ніж потім перепорювати все спочатку.
Друге — блискавка не застібається до кінця, застрягає посередині. Зазвичай причина в тому, що строчка захопила частину зубчиків, і повзунок просто не може по них проїхати. Виправляється розпорюванням проблемної ділянки і повторним прошиванням трохи далі від краю.
Третє — тканина морщить біля блискавки, ніби зібрана в складки. Це трапляється, коли шви прострочені з різним натягом або тканину тягнули під час шиття. Рішення просте: тримайте тканину рівно, не тягніть її, дайте машинці самій подавати матеріал.
І окремо варто згадати про довжину стібка. Для більшості тканин підходить стібок 2,5-3 мм — занадто дрібний робить шов жорстким, занадто великий — ненадійним і швидко розповзається.
Кілька практичних порад
Перед тим як прострочити остаточно, приколіть блискавку і застебніть її — переконайтесь, що зубчики рухаються вільно і нічого не перекошено. Здається дрібницею, але саме цей крок рятує від переробок.
Для щільних тканин, як джинс чи вельвет, варто ставити голку потовщену — №90-100, звичайна тонка голка просто ламатиметься об шви. Для тонких тканин, навпаки, беріть голку №70-80, щоб не залишалось дірок від проколів.
Якщо машинка стара і не тягне товсту тканину рівномірно, спробуйте підкласти під лапку папір — це допомагає стабілізувати подачу і уникнути стрибків строчки.
Ще один момент — колір ниток. Багато хто береже гроші і бере нитки “приблизно в тон”, але на блискавці це помітно одразу, особливо якщо шов на лицьовій стороні. Краще підібрати максимально точно, навіть якщо доведеться зайти в кілька магазинів фурнітури.
Що робити, якщо блискавка занадто довга
Часто в магазині немає потрібної довжини, і доводиться брати із запасом, а потім вкорочувати самостійно. Робиться це просто: відміряйте потрібну довжину, а зайву частину не відрізайте одразу. Спочатку прошийте вручну кілька стібків впоперек зубчиків у місці, де закінчується проріз — це буде новий обмежувач для повзунка. Тільки після цього відрізайте зайве, залишаючи 1-1,5 см запасу від нової закріпки.
Без цього кроку повзунок просто зіскочить із зубчиків на кінці і застібка розвалиться після першого ж використання.
—
Вшити звичайну блискавку — справа не з розряду космічних, хоча з першого разу і не завжди виходить ідеально рівно. Головне тут — не поспішати, правильно закріпити тканину перед прошиванням і використовувати відповідну лапку. З другою-третьою спробою рука набивається, і процес займає буквально десять-п’ятнадцять хвилин замість години метушні з розпорюванням кривих швів.