Фліс — тканина зрадлива. З вигляду проста, м’яка, приємна на дотик, а на практиці починає повзти під лапкою, розтягуватись де не треба і збиратись у складки саме там, де мав би бути рівний шов. Багато хто після першого невдалого досвіду просто відкладає ідею шити з флісу і купує готові речі. А дарма — якщо знати кілька нюансів, тканина шиється цілком нормально навіть на звичайній побутовій машинці.
Чому фліс поводиться так дивно
Це трикотажне полотно з ворсом з обох боків або з одного. Ворс якраз і створює всі проблеми: він чіпляється за лапку, тканина ковзає нерівномірно, шар під лапкою рухається швидше за той, що на столі. Звідси і хвилі на швах, і розтягнуті краї.
Ще один момент — фліс тягнеться в поперечному напрямку майже завжди, а по довжині рідше, залежно від щільності. Якщо шити звичайним прямим швом, як для бавовни, шов з часом просто лопне при першому ж різкому русі — руки підняв вище, потягнувся, і шов тріщить по шву в буквальному сенсі.
Яка голка і нитки потрібні
Для флісу беруть голки для трикотажу — з маркуванням jersey або stretch. Вони мають закруглений кінчик, який розсуває петлі полотна, а не проколює їх, як звичайна голка для тканин. Розмір зазвичай 80/12 або 90/14, залежно від щільності флісу. Тонкий флісовий плед і щільна флісова кофта — це різні товщини, і голку варто підбирати під конкретний матеріал.
Звичайна голка для бавовни теж може шити фліс, але з часом почнуться пропуски стібків або дрібні дірочки на місці проколів, які потім розтягуються.
Нитки — поліестерові, з невеликою еластичністю. Бавовняні нитки не тягнуться взагалі, і шов на розтягуванні порветься раніше за саму тканину.
Яким швом шити
Тут є кілька варіантів, і вибір залежить від того, яка машина є під рукою.
Оверлок — ідеальний варіант. Він одночасно зшиває деталі і обробляє зріз, а сам шов еластичний за рахунок петель. Якщо є оверлок, фліс шиється на ньому швидко і без нервів.
Зигзаг на звичайній машинці — робочий варіант, коли оверлока немає. Ширина зигзага 2-3 мм, довжина стібка трохи більша за звичайну. Такий шов тягнеться разом з тканиною і не рветься.
Подвійна голка — гарний спосіб для декоративних строчок і подрублення низу виробу. Дає два паралельних рядки з еластичною ниткою знизу, які тягнуться разом з полотном.
Стрейч-стібок (якщо є в машинці) — той самий, що виглядає як витягнута буква N або блискавка. Спеціально розроблений для еластичних тканин, тримає розтягування добре.
Прямий шов для флісу краще не використовувати взагалі, хіба що тканина дуже щільна і виріб не піддається розтягуванню — наприклад, якийсь чохол чи підкладка, яка лежить нерухомо.
Натяг нитки і тиск лапки
Стандартний натяг часто виявляється завеликим для флісу — шов стягується, тканина йде хвилями. Варто послабити верхню нитку на пів поділки і прошити пробний шматок на обрізку тієї самої тканини, яку плануєте використовувати. Це правило взагалі варто застосовувати до будь-якого нового матеріалу, а не тільки до флісу.
Тиск лапки теж має значення. Якщо машинка дозволяє регулювати притиск, варто трохи його зменшити — так верхній і нижній шар будуть рухатись синхронніше.
Проблема з ковзанням шарів
Ось тут ховається головна причина кривих швів. Ворсиста поверхня притискається лапкою і рухається, а нижній шар транспортером подається окремо. В результаті верхній шар “втікає” вперед, і виріб виходить перекошеним.
Що допомагає:
- шпильки або затискачі замість голок для скріплення деталей перед шиттям, бо голки протикають ворс і не тримають шари разом;
- лапка для трикотажу (walking foot) — вона має власний транспортер зверху і подає обидва шари однаково;
- папір або тонка калька під тканиною, якщо лапки для трикотажу немає — папір потім просто відривається;
- шиття за напрямком ворсу, коли це можливо, щоб зменшити тертя.
Якщо шиєте на звичайній лапці без додаткових пристосувань, просто притримуйте тканину руками спереду і ззаду від голки, злегка натягуючи обидва шари в одному темпі. Це не панацея, але зменшує зміщення.
Розкрій флісу — окрема тема
Фліс кришиться під час різання не так, як звичайна тканина — він майже не осипається, і це плюс. Мінус у тому, що ворс збивається під лезом ножиць, лінія розкрою “плаває”.
Розкрійні ножиці варто брати гострі, роторний ніж працює навіть краще за ножиці — рівний рез без зминання ворсу. Викрійку краще закріпляти вагами або невеликими предметами, а не шпильками — шпильки на флісі тримаються погано і зміщуються.
Напрямок ворсу теж варто перевірити перед розкроєм: якщо провести рукою вздовж тканини, в один бік ворс гладкий, у другий — трохи піднімається. Всі деталі виробу краще краяти в одному напрямку ворсу, інакше готова річ буде відрізнятись відтінком на різних ділянках — це особливо помітно на світлому флісі під яскравим освітленням.
Обробка зрізів
Фліс не осипається, тому обробляти зрізи спеціально не обов’язково — це велика перевага перед бавовною чи льоном. Багато швачок взагалі залишають краї необробленими на внутрішніх виробах типу пледів чи наволочок для подушок.
Якщо виріб носиться і треться — наприклад, кофта чи жилетка — краще все ж пройти зрізи зигзагом або оверлоком. Це не для запобігання осипанню, а щоб шов виглядав акуратніше і не витягувався з часом.
Прасування флісу
Тут одне важливе правило: праска на низькій температурі або взагалі не використовується. Фліс — це синтетика, і при контакті з гарячою підошвою праски він може оплавитись, зіпсувати весь виріб за секунду. Якщо шви потрібно розправити, краще притиснути пальцями або невеликим вантажем, дати полежати трохи.
Якщо все-таки треба щось відпрасувати, робіть це через тканину-прокладку і на мінімальній температурі, перевіривши спочатку на непомітній ділянці чи обрізку.
Кілька практичних дрібниць
Флісові вироби часто шиють без підкладки — сама тканина досить щільна і тепла. Але якщо підкладка потрібна, варто брати теж трикотажну тканину, а не бавовняну, інакше підкладка не буде тягнутись разом з флісом і виріб буде сидіти незручно.
Довжина стібка для флісу трохи більша за стандартну — 3-3.5 мм замість звичайних 2.5 мм. Дрібний стібок на еластичній тканині часто перфорує матеріал і послаблює шов замість того, щоб зміцнити.
Швейна машина з функцією регулювання швидкості теж корисна річ для флісу — на високій швидкості тканина легше зміщується і “втікає”, тому краще шити повільніше, особливо на поворотах і кутах.
Шити фліс насправді не складніше за будь-яку іншу тканину, просто підхід трохи інший. Правильна голка, еластичний шов, трохи послаблений натяг нитки і акуратність при подачі шарів — і виріб виходить рівним, без хвиль і перекосів. Головне не боятись пробувати на обрізках перед основним шиттям, це заощаджує і час, і нерви.