Атлас — це той матеріал, який на перший погляд виглядає святково і дорого, а на ділі перетворює процес шиття на боротьбу з тканиною. Вона тікає з-під лапки, зсувається під голкою, а шви виходять кривими навіть у досвідчених швачок. Причина проста: гладка, ковзка поверхня атласу не тримається на робочій поверхні машини так, як бавовна чи льон. Але є способи це виправити, і вони працюють.
Чому атлас така складна тканина
Атлас — це переплетення, а не тип волокна, тому він буває шовковим, поліестеровим, віскозним. Але суть однакова: довгі нитки утоку лежать на поверхні, створюючи той самий блиск і ту саму слизькість. Чим щільніший атлас і чим більше в ньому синтетики, тим сильніше він ковзає.
До того ж атлас майже завжди тонкий. А тонка тканина плюс гладка поверхня — це вже подвійна проблема. Вона не просто ковзає вбік, вона ще й розтягується під час шиття, якщо не закріпити її правильно.
Підготовка тканини перед шиттям
Перш ніж класти атлас під лапку, варто подумати про крій. Розкладати викрійку на такій тканині краще на рівній твердій поверхні — стіл, а не диван чи ліжко, де матеріал буде «плавати».
Гарний лайфхак: підкладіть під атлас цупкий папір або спеціальну паперову підкладку для крою. Багато швачок використовують звичайний крафт-папір або старі шпалери — і шпильки не ковзають, і сама тканина лежить стабільніше.
Шпильки, до речі, варто брати тонкі, з гострим кінцем, щоб не залишали дірок і затяжок. Товсті шпильки для трикотажу тут не підійдуть — вони можуть пошкодити структуру атласу.
Вибір голки та нитки
Голка — це половина успіху. Для атласу підходять голки для шовку або мікрофайбру, з позначенням «Silk» або «Microtex», номер 60-70 для тонкого атласу, 80 — для щільнішого.
Товста голка залишає помітні проколи, які на блискучій поверхні атласу видно неозброєним оком. А це вже псує весь вигляд виробу, скільки б ви потім не прасували шов.
Щодо нитки — краще брати тонку, поліестерову або шовкову, максимально близьку за кольором до тканини. Товста бавовняна нитка на атласі виглядає грубо і може стягувати шов.
Як зафіксувати тканину під час шиття
Ось тут починається найцікавіше — власне боротьба з ковзанням.
Спосіб перший: папір для машинного шиття. Підкладіть під атлас тонкий папір (наприклад, кальку або спеціальний папір для вишивки) прямо під час прошивання шва. Після завершення строчки папір легко відривається. Це класичний прийом, яким користуються навіть у ательє, коли працюють із шовком чи шифоном.
Спосіб другий: клейка стрічка або малярський скотч. Наклейте вузьку смужку скотчу вздовж лінії строчки — це допоможе тканині не зміщуватися під лапкою. Знімається легко, слідів не залишає, якщо не тримати занадто довго на теплій поверхні.
Спосіб третій: лапка для делікатних тканин. Якщо ваша швейна машина дозволяє змінювати лапки, спробуйте лапку з тефлоновим покриттям або роликову. Вони менше «хапають» гладку поверхню і дають рівномірне просування тканини.
Спосіб четвертий: зменшення тиску лапки. У багатьох машинах є регулятор тиску притискної лапки. Для атласу варто трохи послабити тиск — це зменшить деформацію тканини під час шиття.
Спосіб п’ятий: два шари тканини разом із органзою. Якщо шиєте виріб із двох шарів атласу, покладіть між ними тонкий шар органзи або флізеліну — це стабілізує обидва шари й не дає їм «розповзатися» в різні боки.
Налаштування машини
Довжина стібка теж має значення. Занадто короткий стібок на тонкому атласі може стягувати шов і робити хвилясті краї. Оптимальна довжина — 2-2,5 мм, залежно від щільності тканини.
Швидкість шиття варто знизити. Атлас не любить поспіху — на високій швидкості тканина легше зсувається, а строчка виходить нерівною. Краще шити повільно, контролюючи кожен сантиметр вручну, підтримуючи тканину з обох боків від голки.
Натяг нитки теж перевірте на клаптику перед основним шиттям. Занадто сильний натяг стягує тонкий атлас у хвилясті складки, які потім важко розправити навіть праскою.
Обробка країв та швів
Атлас сипучий, тому краї потрібно обробляти одразу після розкрою. Тут в пригоді стає оверлок — він не просто обробляє зріз, а й запобігає розповзанню ниток під час подальшого шиття.
Якщо оверлока немає, можна скористатися зигзагоподібним швом на звичайній машинці або обробити краї вузькою косою бейкою. Деякі швачки використовують рідину для запобігання висипанню (fray check) — крапля на зрізі, і тканина тримає форму.
Шви на атласі краще робити французькими або обробляти на оверлоку одразу після зшивання — так вони виглядають акуратніше і не розповзаються з часом.
Прасування атласу без пошкоджень
Праска — окрема історія. Атлас, особливо синтетичний, дуже чутливий до високих температур. Пряме зіткнення з гарячою підошвою праски може залишити блискучі плями або навіть розплавити волокна.
Прасувати варто через тонку бавовняну тканину або марлю, на низькій температурі, без пари, якщо це поліестеровий атлас. Натуральний шовковий атлас можна прасувати з паром, але теж обережно і з проміжною тканиною.
Найкраще перевірити температуру на невеликому клаптику тканини перед тим, як прасувати весь виріб — це вбереже від неприємних сюрпризів.
Кілька практичних порад від досвідчених швачок
- Перед основним шиттям обов’язково потренуйтеся на клаптику тієї самої тканини — атлас у кожного виробника поводиться трохи по-різному.
- Зберігайте атлас у розправленому вигляді, а не в складках — заломи на цій тканині розправляються важко і можуть залишити слід назавжди.
- Використовуйте затискачі-кліпси замість шпильок там, де це можливо — вони не пошкоджують тканину і тримають шари надійніше.
- Якщо шиєте велику деталь, притримуйте тканину обома руками — з боку голки і позаду лапки, це допомагає контролювати рух і зменшує ковзання.
- Не тягніть тканину під час шиття — нехай машина сама подає її, ваше завдання лише напрямляти.
Робота з атласом вимагає терпіння і трохи практики, але як тільки ви звикнете до особливостей цієї тканини, шиття перестане бути мукою. Головне — правильна голка, стабілізація тканини папером чи скотчем, повільна швидкість і акуратне прасування. З часом ковзкий атлас підкориться навіть початківцю, а результат буде виглядати так, ніби виріб пошитий у професійному ательє.